Вісник Національного університету оборони України

У статі досліджена критична проблема аксіологічної трансформації Збройних Сил України в умовах екзистенційного протистояння, де невідповідність між декларованими стандартами Альянсу та вкоріненими пострадянськими управлінськими звичками стає бар’єром для бойової ефективності. Метою роботи був комплексний аналіз причин інституційної резистентності українського мілітарного середовища до впровадження іноземних ціннісних моделей та пошук оптимального синтезу західного раціоналізму з національним бойовим етосом. Для досягнення поставлених завдань було застосовано компаративний аналіз аксіологічних матриць армій США, НАТО та РФ, а також контент-аналіз нормативної бази та систематизацію сучасних наукових підходів до «людського чинника» в конфліктах високої інтенсивності. Результати дослідження засвідчили, що головна перешкода реформ полягає у розриві між культурою довіри, притаманною системі Mission Command (Цільове командування), та вітчизняним «статутним терором», який через страх юридичної відповідальності паралізує ініціативу офіцерів ЗС України. Автори довели, що цифровізація поля бою за відсутності етичної трансформації призвела до появи «цифрового мікроменеджменту», який нівелює роль сержантського корпусу та відтворює тоталітарні моделі контролю. Виявлено, що поширений «карго-культ» НАТО, що обмежується зовнішньою атрибутикою, не здатен подолати «культуру сорому», яка змушує командирів викривляти звітність задля збереження репутації перед керівництвом. Встановлено, що хоча побратимство є унікальним ресурсом української стійкості, воно потребує формалізації в межах меритократії, щоб уникнути фаворитизму та кумівства. Обґрунтовано, що оновлення кадрового складу за віковим принципом є ризикованим кроком, оскільки без зміни системи оцінювання молоді лідери схильні копіювати токсичні патерни поведінки старшого покоління задля кар’єрного виживання. Запропоновано концепцію сучасної Української мілітарної культури, яка поєднує західну підзвітність з українською адаптивністю та креативністю. Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості їх використання для реформування системи військового права, зокрема легалізації бойового ризику, та розробки нових програм психологічної підтримки персоналу, орієнтованих на розвиток автономності лідера

Використані джерела