Вісник Національного університету оборони України

Повернення ветеранів до цивільного життя є багатовимірним процесом, перебіг якого залежить від характеру взаємодії з медичними, соціальними, адміністративними та професійними інституціями. Непрозорі процедури, суперечливі вимоги, тривале очікування, знецінювальна комунікація та недостатня координація між установами можуть посилювати психологічний дистрес, знижувати довіру до системи та обмежувати використання доступних ресурсів підтримки. Метою статті було теоретичне обґрунтування та систематизація психологічних механізмів впливу негативного інституційного досвіду на психологічну, соціальну та професійну реінтеграцію ветеранів, а також побудова відповідної концептуальної моделі. Дослідження проведено у форматі інтегративного теоретичного огляду із застосуванням тематичного аналізу, концептуального синтезу та теоретичного моделювання. Наукові публікації, відібрані у базах Scopus, Web of Science, PubMed і Google Scholar, аналізувалися за формами інституційної взаємодії, особливостями її суб’єктивного оцінювання, психологічними механізмами, поведінковими реакціями, наслідками для реінтеграції та захисними чинниками. У структурі негативного інституційного досвіду виокремлено подієво-об’єктивний і суб’єктивно-оцінний аспекти, а також структурний, процедурний, міжособистісний і символічний рівні. Обґрунтовано, що психологічне значення такого досвіду визначається оцінюванням справедливості, контрольованості, визнання та виконання інституційних зобов’язань. Його вплив може реалізовуватися через зниження інституційної довіри, емоційні реакції на порушення справедливості та зобов’язань, зниження суб’єктності й самоефективності, порушення безперервності ідентичності та почуття соціальної належності. Поведінковими наслідками можуть бути уникнення допомоги, пасивність, конфліктність, соціальне дистанціювання та незавершення процедур, що звужують доступ до ресурсів підтримки. Практична цінність моделі полягає в обґрунтуванні необхідності прозорих процедур, поважної комунікації, персональної навігації, безперервного супроводу та міжвідомчої координації як умов підтримання довіри, суб’єктності й залученості ветеранів до системи допомоги

Використані джерела