Вісник Національного університету оборони України

  • Отримано 05.04.2026,
  • Доопрацьовано 24.07.2026,
  • Прийнято 25.08.2026
  • Опубліковано 31.08.2026
Завантажити статтю Завантажити статтю
Том 21, № 4, 2026
  • психологічна готовність; бойовий стрес; групова резильєнтність; стресове загартування; когнітивна стійкість; обслуга зенітного комплексу; технології віртуальної реальності
  • https://doi.org/10.33099/2617-6858-26-21-4-52-61
  • Сторінки 52-61

У статті обґрунтовано структуру та змістове наповнення програми спеціальної психологічної підготовки фахівців зенітних ракетних військ Повітряних Сил Збройних Сил України в умовах протидії масованим комбінованим ударам противника. Актуальність дослідження зумовлена невідповідністю традиційних підходів психологічної підготовки деструктивним навантаженням сучасної високотехнологічної війни: інтенсивне застосування противником безпілотних літальних апаратів і різнотипного ракетного озброєння, безперервна бойова робота впродовж 5-8 годин, дефіцит часу на ухвалення рішення, усвідомлення ціни помилки спричиняють когнітивне гальмування, фізіологічне виснаження та ризик психологічного зриву операторів зенітних ракетних комплексів. Перехід до систем управління з елементами штучного інтелекту додатково вимагає від бойових обслуг цифрової стресостійкості та критичного мислення. Метою дослідження стало обґрунтування цілісної структури та змістового наповнення програми спеціальної психологічної підготовки фахівців зенітних ракетних військ, спрямованої на підвищення боєздатності бойових обслуг зенітних ракетних комплексів і збереження ментального здоров’я військовослужбовців. Методами аналізу були теоретичний аналіз, систематизація та узагальнення українських і міжнародних наукових джерел військової психології, аналіз досвіду бойової роботи підрозділів протиповітряної оборони України 2022-2026 років, порівняльний аналіз, структурно-функціональне моделювання. Розроблено п’ятиетапну модель спеціальної психологічної підготовки, побудовану на принципах динамічної відповідності та людиноцентричності. Вона охопила: професійно-психологічний відбір із вхідним скринінгом психофізіологічних і когнітивних показників; базову підготовку, що поєднує психоедукацію щодо нейробіології бойового стресу, стресове загартування дозованим моделюванням навантажень у межах оптимуму збудження та когнітивну імерсію засобами віртуальної реальності; психологічне злагодження бойових обслуг і формування групової резильєнтності через спільну ментальну модель, вертикальну довіру та горизонтальну згуртованість; взаємний моніторинг працездатності за принципом «рівний-рівному» на основі соматичних, сенсорно-зорових і комунікативно-мовленнєвих маркерів утоми із застосуванням експрес-мікровтручань; післябойову декомпресію з груповим дебрифінгом, психологічне відновлення особового складу засобами віртуальної реальності та вихідний скринінг, що замикає контур зворотного зв’язку програми. Практичною цінністю дослідження є можливість впровадження запропонованої моделі в систему бойової підготовки підрозділів зенітних ракетних військ, що забезпечить формування стійкої психологічної готовності особового складу, підтримання професійної надійності бойових обслуг, профілактику посттравматичних стресових розладів та збереження бойового потенціалу підрозділів протиповітряної оборони

Використані джерела

  1. Aleshchenko, V., & Kokun, O. (2025). Psychological support for military personnel in combat conditions: Contemporary challenges. Psychological Journal, 11(1), 18-33. doi: 10.31108/1.2025.11.1.2.
  2. Bartone, P.T. (2006). Resilience under military operational stress: Can leaders influence hardiness? Military Psychology, 18, 131-148. doi: 10.1207/s15327876mp1803s_10.
  3. Cannon-Bowers, J.A., Salas, E., & Converse, S. (1993). Shared mental models in expert team decision making. In N.J. Castellan, Jr. (Ed.), Individual and group decision making: Current issues (pp. 221-246). Hillsdale: Lawrence Erlbaum Associates.
  4. Diachenko, I., Brodska, L., Serebriakov, O., Samborska, N., & Kharytonova, N. (2024). The influence of social and individual determinants on the Ukrainian military during wartime. Interpersona: An International Journal, 18(1), 1-20. doi: 10.5964/ijpr.11791.
  5. Dykun, V.H., Moroz, V.M., & Stasiuk, V.V. (2023). Methodology of research of the moral and psychological state of the personnel of troops (forces). Kyiv: 7BTs.
  6. Goleman, D. (2005). Emotional intelligence: Why it can matter more than IQ. New York: Bantam Books.
  7. Grossman, D., & Christensen, L.W. (2008). On combat: The psychology and physiology of deadly conflict in war and in peace. Nottingham: Human Factor Research Group.
  8. Huliak, U., & Lisnevskyi, V. (2024). Value component in the structure of the motivational sphere of a serviceman’s personality. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Psychology, 1(19), 11-16. doi: 10.17721/BPSY.2024.1(19).2.
  9. Kennedy, C.H., & Zillmer, E.A. (Eds.). (2006). Military psychology, first edition: Clinical and operational applications. New York: The Guilford Press.
  10. Khmiliar, O.F. (2023). Mental stability of the soldier. Scientific Bulletin of Uzhhorod National University. Series: Psychology, 6, 71-79. doi: 10.32782/psy-visnyk/2022.6.13.
  11. Kokun, O.M., Klochkov, V.V., Moroz, V.M., Pishko, I.O., & Lozinska, N.S. (2022). Ensuring psychological resilience of military personnel in combat conditions. Kyiv: Feniks.
  12. Kolesnichenko, O.S., Matsehora, Ya.V., Prykhodko, I.I., Baida, M.S., Lyman, A.A., & Yurieva, N.V. (2021). Psychoprophylactic work with servicemen of the National Guard of Ukraine assigned to the group of enhanced psychological attention. Kharkiv: National Academy of the National Guard of Ukraine.
  13. Maksymenko, S.D. (2006). Genesis of personality realization. Kyiv: KMM Publishing House LLC.
  14. Meichenbaum, D. (1985). Stress inoculation training. New York: Pergamon Press.
  15. Osodlo, V.I., & Traverse, T.M. (2022). Psychology and war: Unlearned lessons of Gustave Le Bon. Kyiv: Parliamentary Publishing House.
  16. Pallavicini, F., Argenton, L., Toniazzi, N., Aceti, L., & Mantovani, F. (2016). Virtual reality applications for stress management training in the military. Aerospace Medicine and Human Performance, 87(12), 1021-1030. doi: 10.3357/AMHP.4596.2016.
  17. Reger, G.M., Holloway, K.M., Candy, C., Rothbaum, B.O., Difede, J., Rizzo, A.A., & Gahm, G.A. (2011). Effectiveness of virtual reality exposure therapy for active duty soldiers in a military mental health clinic. Journal of Traumatic Stress, 24(1), 93-96. doi: 10.1002/jts.20574.
  18. Reivich, K.J., Seligman, M.E.P., & McBride, S. (2011). Master resilience training in the U.S. Army. American Psychologist, 66(1), 25-34. doi: 10.1037/a0021897.
  19. Rizzo, A., Buckwalter, J.G., John, B., Newman, B., Parsons, T., Kenny, P., & Williams, J. (2012). STRIVE: Stress resilience in virtual environments: A pre-deployment VR system for training emotional coping skills and assessing chronic and acute stress responses. Studies in Health Technology and Informatics, 173, 379-385. doi: 10.3233/978-1-61499-022-2-379.
  20. Saunders, T., Driskell, J.E., Johnston, J.H., & Salas, E. (1996). The effect of stress inoculation training on anxiety and performance. Journal of Occupational Health Psychology, 1(2), 170-186. doi: 10.1037/1076-8998.1.2.170.
  21. Department of the Army. (2006). Combat and operational stress control. Washington, DC: Headquarters, Department of the Army.
  22. Yerkes, R.M., & Dodson, J.D. (1908). The relation of strength of stimulus to rapidity of habit-formation. Journal of Comparative Neurology and Psychology, 18(5), 459-482. doi: 10.1002/cne.920180503.
  23. Zaccaro, S.J., Blair, V., Peterson, C., & Zazanis, M. (1995). Collective efficacy. In J.E. Maddux (Ed.), Self-efficacy, adaptation, and adjustment (pp. 305-328). Boston: Springer. doi: 10.1007/978-1-4419-6868-5_11.

Подання статті

 
Flag Counter