Вісник Національного університету оборони України

Повномасштабна війна в Україні суттєво розширила коло психологічних проблем, що потребують наукового осмислення, серед яких особливого значення набуває вивчення психологічної адаптації осіб, які втратили близьких унаслідок бойових дій. Загибель члена родини є однією з найбільш тяжких психотравмуючих подій, яка супроводжується не лише переживанням горя, а й необхідністю психологічної адаптації до докорінно змінених життєвих обставин. З огляду на це, мета дослідження полягала у розкритті особливостей функціонування резильєнтності в процесі психологічної адаптації членів сімей загиблих військовослужбовців до воєнної втрати та виокремленні її основних структурних рівнів. Для досягнення поставленої мети було використано комплекс загальнонаукових методів дослідження, зокрема теоретичний і порівняльний аналіз, систематизацію, узагальнення, структурний аналіз та моделювання. Методологічною основою дослідження стали системний, інтегративний та діяльнісний підходи до вивчення психологічної адаптації особистості. Узагальнення сучасних українських та міжнародних наукових підходів дозволило обґрунтувати авторське бачення резильєнтності як інтегративного психологічного ресурсу, що забезпечує процес психологічної адаптації до воєнної втрати, а не лише виступає особистісною властивістю чи результатом успішної адаптації. Визначено, що особливістю резильєнтності членів сімей загиблих військовослужбовців є її функціонування в умовах триваючої війни, постійного впливу воєнних загроз, високого рівня суспільної тривоги та масового характеру воєнних втрат, що формує специфічний соціально-психологічний контекст адаптації. Запропоновано структурну організацію резильєнтності, основу якої становлять чотири взаємопов’язані рівні: когнітивний, емоційний, поведінковий та соціальний. Для кожного рівня визначено його функціональне призначення, психологічні механізми та роль у процесі психологічної адаптації до воєнної втрати. Обґрунтовано, що взаємодія зазначених рівнів забезпечує цілісний процес адаптації, відновлення життєздатності особистості та інтеграцію досвіду втрати у подальший життєвий шлях. Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що запропонована концепція може бути використана як теоретико-методологічна основа для розроблення програм психологічного супроводу членів сімей загиблих військовослужбовців, побудови моделей психологічної допомоги, розроблення психодіагностичного інструментарію та подальших емпіричних досліджень психологічної адаптації до воєнної втрати

Використані джерела